🕯️ 14 липня — день, що назавжди закарбувався у серці Вінниці.

Рік за роком ми повертаємося думками до тієї страшної днини, коли російські ракети вдарили по центру мирного міста. Удар прийшовся туди, де вирувало життя: люди йшли у справах, зустрічалися, працювали, мріяли… Усе обірвалося в одну мить.

29 життів — обірваних. Серед них — діти, які ще тільки починали свій шлях. Сотні людей отримали поранення, десятки родин втратили найдорожче.

Це не просто цифри — це історії, імена, голоси, які вже ніколи не пролунають.

Той день залишив рану, яка не загоюється. Він навчив нас цінувати кожну мить, бути поруч із близькими, триматися разом навіть тоді, коли біль здається нестерпним.

Сьогодні ми згадуємо кожного. Ми пам’ятаємо їхні усмішки, їхні мрії, їхнє життя, ми розділяємо біль родин, які втратили рідних. Ми вдячні тим, хто того дня рятував інших, не думаючи про себе.

Цей біль — наш спільний. Ця пам’ять — наша відповідальність.

Ми не маємо права забути, бо пам’ять — це те, що робить нас людьми.

Пам’ять — це наш спротив, це правда, яку неможливо знищити жодною ракетою.

🕯️ Схилимо голови у хвилині мовчання. 🕊️ Світла пам’ять усім загиблим.

Вінниця пам’ятає. Україна пам’ятає.